МІ́СТИКА, и, ж. Релігійно-ідеалістичні погляди, що визнають існування надприродних сил і можливість спілкування з ними людини. Вчення Павлова про вищу нервову діяльність, що є класичним дослідженням природничо-наукової думки, спрямоване проти релігії і всіляких форм містики (Наука.., 1, 1958, 37); Мені тривожно і колюче… Ну, як це я таке зробив, що від огню Степана Кручі цигарку третім прикурив. Селянська містика? Не знаю. Таке повір’я між бійців (Сос., II, 1958, 407).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 749.