МІ́РОЧКА, и, ж. Зменш. до мі́рка. — У Сергійка чобітки зовсім порвалися, босий у школу ходить. Може, ти в район їхатимеш, то попитаєш? Я тобі й мірочку приготую (Тют., Вир, 1964, 25); [Василь:] Продав мішок житнього борошна та мірочку картоплі, купив дещо в хазяйство… (Кроп., IV, 1960, 319).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 746.