МІРНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до мі́рний 4. Вона, по-моєму, на свої літа зовсім не мала і не худа, а так собі мірненька (Л. Укр., V, 1956, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 746.