МІНІАТЮ́РНИЙ, а, е.

1. Прикм. до мініатю́ра 1, 2. Мініатюрний живопис.

2. перен. Дуже малий. — У нього знайшли маленьку зірку.. Звичайна зірка, але на ній мініатюрний портрет Леніна (Донч., VI, 1957, 412); Мальцев виймає з кишені скриньку з мініатюрним доміно і висипає кісточки на стіл (Галан, І, 1960, 381).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 741.