МІНІАТЮРИ́СТ, а, ч. Той, хто створює мініатюри. Окрему групу ремісників [Київської Русі] становили особи, які займалися виготовленням книг. Сюди належать переписувачі книг і художники-мініатюристи (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 429); Закарпатський мініатюрист [М. Сядристий] розташував фразу "Світові — мир" у два рядки, причому з такою щільністю, що на одному сантиметрі у нього вмістилося б 300 літер (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 741.