МІНЬБА́, и́, ж., розм. Те саме, що о́бмін 1. Клекоче станція.. В одному місці вже йде міньба, в іншому — бійка (Гончар, II, 1959, 234); — Підпільна організація, наприклад, ні в якому разі не згодиться віддати ваше життя за життя якогось там фашистського виродка. Такої міньби я не дозволю! (Ю. Бедзик, Дніпро.., 1951, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 744.