Про УКРЛІТ.ORG

мінливий

МІНЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який швидко змінюється. Забарвлення раків дуже мінливе, але, як правило, підходить під колір грунту, на якому вони живуть (Зоол., 1957, 35); Оксана з прихованою тривогою спостерігала настрій Богуна. То він веселий, то сумний — мінливий, наче хвиля (Качура, II, 1958, 474); // у знач. ім. мінли́ве, вого, с. Те, що швидко змінюється. Багатство живописання людської особи не перетворюється в самоціль [у Л. Толстого]; у мінливому письменник вміло показує стале, типове, яке зрештою і визначає оцінку персонажа (Рад. літ-во, 1, 1961, 46); // Який зазнає різких змін (про погоду). Погода дуже мінлива. Вона змінюється не тільки протягом доби, але навіть протягом кількох годин (Фіз. геогр., 5, 1956, 94); Нинішньої осені погода в Донбасі була на диво мінлива (Літ. газ., 8.І 1957, 1); // Який триває недовго (про щастя). Але щастя людське — мінливе, і почесні обов’язки державного ката недовго давали Кемпбелові забезпечений додатковий прибуток (Кулик, Записки консула, 1958, 190).

2. З переливами відтінків, тонів (про барви, звуки тощо). Ніжна, тепла блакить неба відбивалася мінливими барвами в напрочуд спокійній затоці (Мокр., Острів.., 1961, 26); Дівчина.. струшує кучерями, любуючись їх мінливим блиском (Вільде, На порозі, 1955, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 742.

вгору