МІЛІЦІОНЕ́Р, а, ч. Працівник міліції (у 1 знач.), який стежить за громадським порядком. [Міліціонер:] Тут перед вами не Петро, а старший міліціонер товариш Редька (Корн., І, 1955, 283); Аж ось і місто почалось, Дзвінки трамвайні чуть, І міліціонер жезлом Показує нам путь (Мур., Піонер. слово, 1951, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 737.