МІЛКОТА́, и́, ж., розм.

1. Маленькі, дрібні істоти або предмети. — Коло Катрі Мелася — третя моя дочка, а там вже пішла мілкота… (Вовчок, VI, 1956, 246).

2. перен. Мізерність, незначність чого-небудь. Та тільки бійся завжди мілкоти І почуттів, що втислись компромісно. Помре міраж, та буде вже запізно Свою любов у світі віднайти (Забашта, Квіт.., 1960, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 737.