МІЛИНА́, и́, ж. Мілка частина водойми (моря, озера, річки), небезпечна для судноплавства. Коло самого Канева Дніпро протікає двома рукавами, якраз так, як коло Києва.. І більше, ніж до половини, вкритий піскуватими мілинами (Н.-Лев., II, 1956, 384); Тепер лишалося одне — плисти просто в широкі води, ..може, серед озера є якийсь острівець або навіть мілина (Смолич, І, 1958, 101); Берег був уже зовсім близько. Але підійти до нього виявилось нелегко. Корабель міг сісти на мілину (Ткач, Крута хвиля, 1954, 162); * Образно. Корабель мистецтва не один раз уже з’їжджав на мілину, і треба було в інший бік кермо повернути, щоб не наткнутись десь іще й на рифи підводні (Тич., III, 1957, 49).
◊ Зру́шитися з мілини́ — вийти з скрутного становища. В душі Сергія радість. О, тепер їхній колгосп зрушиться з мілини! (Мушк., Чорний хліб, 1960, 49); Садови́ти (сади́ти) на мілину́ кого — ставити кого-небудь у скрутне, безвихідне становище. Незручно йому [командиру корабля] такого досвідченого боцмана на мілину перед командою садовити (Ткач, Жди.., 1952, 9); Сі́сти на мілину́ — потрапити в скрутне становище. [Костя Квач:] Думав на Курильські брати курс — і на тобі! Сів на мілину! (Мокр., П’єси, 1959, 240); Сі́сти (лиши́тися) як (на́че і т. ін.) рак на мілині́ — потрапити в безвихідне, скрутне становище. Лишившись наче рак на мілині, він відправився в те село, де його батько був кілька років управителем, де вмер і похований (Минуле укр. театру, 1953, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 736.