МІ́ЗОК, зку, ч., діал., заст. Мозок. Курчатам тхір головки сушить, Без крику мізок висмокта (Котл., І, 1952, 226); Та що робить з тупим, як камінь, мізком, Чим розігнать нерушливість глуху? (Граб., І, 1959, 595); В його мізку заворушилася кров, але він підвівся перед громадою, тримаючись обома руками за стіл (Стельмах, І, 1962, 628).
◊ Вправля́ти (впра́вити) мі́зок (мі́зки) кому, фам. — те саме, що Вправля́ти (впра́вити) мо́зок (ду́шу) (див. вправля́ти1). Одного він страхає судом, другому вправляє мізки, третьому натякає, що до скошеного сьогодні можна доплюсувати завтрашнє (Стельмах, Правда.., 1961, 425); Крути́ти (покрути́ти) мі́зком (мі́зками) — те саме, що Крути́ти мо́зком (див. крути́ти). Виходить, ще краще треба крутити мізками, щоб когось перехитрити (Стельмах, II, 1962, 24); От і хай тоді золотозубий [Форст] чи ще хто покрутить мізками, де ті листівки видруковано — у Скальному, у Підлісному, а чи, може, в іншому місці (Коз., Блискавка, 1962, 142); Суши́ти мі́зок (мі́зки) — те саме, що Суши́ти мо́зок (див. суши́ти). Снились Кирилові химерні сни, бо вдень сушив собі мізок різним клопотом (Іщук, Вербівчани, 1961, 6); — А тим часом дома… з ніг Валить бабу горе! Все шука вона вузла [з грошима]. Дума, сушить мізки (С. Ол., Вибр., 1959, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 732.