МІЗЕ́РНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. мізе́рний. [Мічурін:] Знаю. Читав з сумом ваші твори, сповнені прикрих помилок, які ви робили через мізерність практичних знань (Довж., І, 1958, 480); Митцям якнайбільш треба боятися пройти повз важливі психічні чинники, не помітивши їх через їхню, нібито, мізерність (Ю. Янов., V, 1959, 116); З почуттям власної мізерності вдивлявся юнак крізь щілинку в білих з позолотою дверях до мертвого порядку, який завжди буває там, де ніхто не живе (Полт., Повість.., 1960, 314); Орест усвідомив свою мізерність перед кремезно-спокійним Курбалою, перед .. всіма добротливими рудокопами… (Досв., Вибр., 1959, 344).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 731.