МІЖГІ́Р’Я, я, с. Місце, простір між горами. Місце було гарне, але дике й закрите з трьох боків; то було глибоке узьке [вузьке] міжгір’я (Н.-Лев., III, 1956, 127); Вітер віє в міжгір’ях, напоєний дроком і полинами (Коцюб., II, 1955, 294); Вечоріло, і тіні від висот уже закривали міжгір’я (Гончар, III, 1959, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 727.