МІ́ДНО-ЧЕРВО́НИЙ, а, е. Кольору червоної міді; червоний із жовтуватим відтінком. В той час в синьому небі десь взялася чорна хмара, освічена пекельним мідно-червоним кольором (Н.-Лев., IV, 1956, 38); Оленчук теж підвівся, крутоплечий, настовбурчений, мідно-червоний від лампи (Гончар, II, 1959, 399).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 725.