Про УКРЛІТ.ORG

муштра

МУ́ШТРА, и, ж.

1. Військове навчання, що грунтується на механічній дисципліні й несвідомому заучуванні правил військового шикування. Зайде сонце — Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина, Очиці поводить: "Отут з муштри виглядала. Отут розмовляла" (Шевч., І, 1951, 31); — Увійшов [обвинувачений] і став рівно, випроставшись, як солдат на муштрі (Гр., II, 1963, 307); Він [підполковник], опріч муштри, штабних карт.., не знав і знати не хотів іншого ремесла (Стельмах, II, 1962, 54); // розм. Сукупність правил військового шикування. Мав [Спориш] особливий дар власне до виучування свіжонабраних рекрутів військової муштри (Фр., II, 1950, 273); — Ет, що то трудне! — розпалювавсь Йон, — я і з рушницею всю муштру знаю. Хоч — покажу? (Коцюб., І, 1955, 243).

2. перен. Методи виховання та навчання, що грунтуються на механічній дисципліні та занадто суворих правилах і вимогах. На місце старої муштри, яка проводилася в буржуазному суспільстві всупереч волі більшості, ми ставимо свідому дисципліну робітників і селян.. (Ленін, 31, 1951, 252).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 835.

вгору