МУШКЕ́Т, а, ч. Старовинна гнотова рушниця великого калібру. Іде козак в Україну, Мушкет за плечима (Чуб., V, 1874, 86); [Яким:] Ще трохи ми пробігли, коли це стрельнуло з кущів ураз із двох мушкетів… (Гр., II, 1963, 541); Розлючений поляк підкинув до ока мушкет і стрельнув (Панч, Гомон. Україна, 1954, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 834.