МУ́ШКА¹, и , ж.

1. Зменш.-пестл. до му́ха. В хаті тишина, мушка не забринить (Коб., III, 1956, 539); Вранці перші прокидалися пташки.. Потім прокинулись мушки-цокотушки (їв., Вел. очі, 1956, 7); * У порівн. Заплуталось [село] в ниві, як в павутинні мушка (Коцюб., II, 1955, 227).

∆ Шпа́нська му́шка див. шпа́нський.

2. перен. Родимка, цяточка на обличчі. Без перебільшення можна сказати, що ця молода жінка з мушкою на верхній губі чимало доклала зусиль, щоб служба Адама Адамовича стала для нього синекурою (Донч., VI, 1957, 520); //. Намальована або наклеєна чорна або червона цяточка на обличчі у вигляді родимки. За мушку індійську, що в неї на личку, Я дам Самарканд з Бухарою (Крим., Вибр., 1965, 260); Мов та пава проплива [дама].. На щоці дві мушки-цятки. На панчохах чорні п’ятки. Ну, не дама — а реклама! (С. Ол., Вибр., 1959, 251).

3. Цяточка на тканині для прикраси. Зелена баєва керсетка, з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї.. золоті дукати — усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди (Мирний, І, 1949, 127).

МУ́ШКА², и , ж. Невеликий виступ на кінці дула вогнепальної зброї для прицілювання. Гвинтівка непорушна застигла в руках, і око не могло вловити найменшого тремтіння мушки (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 34); — Спокійно, приціл точно на мушку, — згадав він (Цюна, Три явори, 1958, 36).

◊ Бра́ти (взя́ти, лови́ти, злови́ти і т. ін.) на му́шку — прицілюватися в когось, щось із рушниці. Володимир бере на мушку самурая (Довж., І, 1958, 124); — Я скинув рушницю, взяв [тигра] на мушку, тисну на гачок, а пострілу немає (Збан., Єдина, 1959, 330); Трима́ти на му́шці кого, що: а) постійно тримати когось під прицілом, не спускати з прицілу. — А я вас на мушці тримав ось з-за цього куща, — похвалився молодий партизан (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 411); б) постійно тримати когось, щось у полі зору, постійно контролювати когось, щось, стежити за кимось, чимось. [Бондар:] На всі заставки давай, Григорію! І ти, Мар’яно, крила розправляй. Дивіться мені, бригадири-агрономи, я вас на мушці триматиму (Зар., Антеї, 1961, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 834.

Му́шка, ки, ж. соб. Мошки. Мушка не дає скотині пастися. Зміев. у.

Мушка́, ки́, ж.

1) Ум. отъ муха. Ой був комар оженився та з мушкою не нажився. Чуб. V. 1169. Вилетіла мушка з хати. Грин. III. 665.

2) Въ цвѣтѣ ткани: пятнышки, разбросанныя по фону иного цвѣта. Зелена байова керсетка з червоними мушками. Мир. ХРВ. 6.

3) Въ женской прическѣ: напущенные на виски пальца на два шириною волосы, идущіе потомъ за уши. О. 1861. Свид. XI. 29.

4) Родъ дѣтской игры. Ив. 24.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 457.