МУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок.
1. Зазнавати мук, терпіти фізичні або моральні страждання; страждати. О думи мої! о славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся… але не каюсь!.. (Шевч., 11,1953, 32); Тиждень мучилась Настуся, не бачивши милого, неначе в огні пропасниці (Н.-Лев., IV, 1956, 231); В неволі і ріс, і мучився Тарас, і на недолюдків — на звірів, як меч, він слово піднімав (Гонч., Вибр., 1959, 348); Мучились люди, стогін стояв у приміщенні. Той просить води, той щось белькоче, лається в маячінні (Гончар, II, 1959, 132).
2. розм. Робити щось, докладаючи великих зусиль. — От мені мама каже.’"Займись музикою". Ну, що з того? У мене сестра консерваторка, мучилась, мучилась, виламувала пальці і всім життя труїла своїми вправами, а тепер навіть не грає (Л. Укр., III, 1952, 616); Сестра.. сидить коло столика в кухні й мучиться над новим способом ведення касових книг (Вільде, На порозі, 1955, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 834.