МУЧИ́ТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до мучи́тель. Нетерпляча рука досягла до кота, хапа його за вухо й тягне до себе. Кіт.. виривається й тіка під комоду, лишивши на руці мучительки червоний слід гострих пазурів (Коцюб., І, 1955, 151); Скочивши з стільця, Санька рукавом витерла заплакані очі і спідлоба зиркнула на свою мучительку (Донч., III, 1956, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 833.