МУ́ЦИК, а, ч., розм. Те саме, що мопс. У няньки був біленький цуцик. Її він завжди забавляв; Не дуже простий — родом муцик (Котл., І, 1952, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 833.

Му́цик, ка, м.

1) = Муц 2. У няньки був біленький цуцик… Не дуже простий — родом муцик. Котл. Ен. IV. 43.

2) мн. Муцики. Волоса, зачесанные и завитые на вискахъ. Вх. Лем. 436.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 457.