МУХО́РКА, и, ж., розм. Гніздо в колосі злакових рослин, у якому міститься зерно. Вийдеш у поле — сонце. На кожнім колосі сяє. Кожну його мухорку Зернятком наділяє (Вирган, Квіт. береги, 1950, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 833.

Мухо́рка, ки, ж. И мухоро́к, рка́, м. Въ колоскѣ хлѣбнаго растенія гнѣздо, въ которомъ сидить зерно, также плюска у орѣха, чашечка подъ ягодой земляники, клубники и пр. Як хороше жито, то так і визирає зерно з мухорків. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 457.