МУ́ФЕЛЬ, я, ч.. Вогнетривка камера, у яку вміщують вироби з кераміки, фарфору тощо для їх нагрівання або випалювання в муфельній печі, захищаючи від продуктів горіння. Муфель, у якому знаходиться виріб, являє собою закритий ящик з вогнетривкої цегли або графіту; ящик вмуровують у піч і нагрівають зовні (Практ. з машинозн., 1957, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 832.