МУ́ТРА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що га́йка¹. Одну вагу обтяжено якоюсь старою заржавілою мутрою (Круш., Буденний хліб.., 1960,31); Він устромив держално [прапора] в ту мутру біля передка, куди фурман уставляє батіг (Смолич, Мир.., 1958, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 832.