МУСУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., перех., спец. Робити пінистим.

МУСУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., діал. Міркувати, розмірковувати. Довго він мусував про своє безталання (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 831.

Мусува́ти, су́ю, єш, гл.

1) Раздумывать, соображать, измышлять. Мені дай зараз за роботу, то я приймуся мусувать, як нам у пекло довалитись. Котл. Ен. III. 18. Довго він мусував про своє безталання. Полт. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 456.