МУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. муркоті́ти. Чути котяче муркотіння. [Джимі (голубить кицьку): ] Ну, ну… співай, співай (Коч., II, 1956, 166); Я вбігла на сходи під муркотіння нашого добродушного двірника (Вільде, Пов. і опов., 1949, ЗО).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 829.