МУ́РИЙ, а, е.

1. Темно-сірий або сіро-бурий із плямами (про масть). Три голови мав пес сей мурий. Він на Енея загарчав (Котл., І, 1952, 134); Здоровий величенний кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає (Вовчок, І, 1955, 216); Замукав віл мурий, жадно шию витягши в степ (Головко, І, 1957, 198).

2. Брунатний, із ластовинням (про обличчя). Воно [лице] у його стало аж муре, одні сірі очі світили, як у кота (Мирний, IV, 1955, 18); — Так, здаля, наче й хлопець нічого, — думав він, придивляючись до свого зображення.. А от на щоках мурі плями. Це розповзлося ластовиння (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 829.

Му́рий, а, е.

1) Темносѣрый, испещренный пятнами (о масти). Кіт мурий. МВ. ІІ. 139. Три голови мав сей пес мурий. Котл. Ен.

2) Смуглый. А зась, мурий нехрещений! цеглу їж, а не хліб печений. Ном. № 13695. Ум. Муре́нький. У цього Марка була пара муреньких бичків. Рудч. Ск. І. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 455.

му́рий = муру́гий — темно-сірий із темними смугами або сіро-бурий із плямами (про масть твари­ни); вола майже чорної масті нази­вали мургіє́м. Три голови мав пес сей мурий, Він на Енея загарчав (І. Кот­ляревський); Ой ну, коте муругий! (В. Милорадович).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 379-380.