МУ́РЗАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм. Те саме, що брудни́ти 1; замурзувати. Шовковицю, що навпроти покутнього вікна, обсіли діти. Гойдалися, мурзали веселі личка в сік (Мушк., Серце.., 1962, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 829.

Му́рзати, заю, єш, гл. Пачкать, марать (лицо, руки).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 455.