МУРА́ШКА див. мура́шки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 828.

Мура́шка, ки, ж. Муравей. Мурашки, мурашки! поховайте подушки, бо татари йдуть. Ном. № 339.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 455.

мура́шка = мура́ха — невелика комаха ряду перетинчастокрилих; звичайно ці комахи живуть вели­кими колоніями; символ працьови­тості; за народними прикметами, — «мурашки поспішають у гнізда, ховаються на дощ, грозу, вітер», «великі мурашники восени — на холодну зиму»; поява в хаті чорних мурашок, за повір’ям, — до смерті, коричневих — на щастя; викорис­товували з лікувальною метою; фразеологізми: мура́шки бі́гають за (по́за) спи́ною — про відчуття хо­лоду, страху і т. ін. від несподіван­ки, сильного переляку, глибокого душевного переживання.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 379.