МУР, у, ч.
1. Висока кам’яна або цегляна стіна навколо чогось. — До кого я прихилюся?.. — І небога Кругом зирнула, і о мур, Об мур старою головою Ударилась (Шевч., II, 1953, 277); Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані. Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його [революційний дух] ще не звело (Фр., X, 1954, 7); За муром фортеці чутно пісню (Корн., І, 1955, 209); * Образно. Республіка напружено будувала соціалізм. Партія перевертала тисячолітні мури темряви, визиску, дичавини (Кир., Вибр., 1960, 344); * У порівн. Козаки не розступилися і стояли нерухомо, як мур (Тулуб, Людолови, І, 1957, 20); // Невисока загорожа з каменю або цегли навколо чогось. Перебігли вони міст, заїхали на острів, поїхали попід самим садовим муром (Н.-Лев., І, 1956, 161); На подвір’ї, огородженому низьким кам’яним муром, колоди лісу, розбитий грузовик, звалена апаратура (Дмит., Драм. тв., 1958, 332).
◊ Кита́йський мур див. кита́йський; Му́ром стоя́ти (ста́ти) — непохитно, незламно стояти, захищаючи когось, щось. Вони стояли незламним муром навкруги свого прапора (Кир., Вибр., 1960, 253); — Взяти сокири і муром стати біля своєї землі (Стельмах, II, 1962, 109).
2. Те саме, що стіна́ 1. Облетіла давно золота свіжість листопаду, потемніли мури будинків і вже вкривалися вночі сивизною голі віти дерев (Мик., II, 1957, 219); Ось і школи знайомі мури, і до мене біжать школярі… (Сос., І, 1957, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 827.