МУМІФІКА́ЦІЯ, ї, ж., спец.

1. Дія за знач. муміфікува́ти. Стародавні жителі острова використовували [червону] смолу для муміфікації (Веч. Київ, 16.Х 1967, 4).

2. Висихання трупа або частини змертвілої тканини в живому організмі. На території Лаври є лабіринти Ближніх і Дальніх печер, що існували тут ще задовго до створення монастиря.. Наявні тут умови грунту і, передусім, температурний режим сприяють природній муміфікації (висиханню) трупів тварин і людей (Наука.., 7, 1957, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 826.