МУ́ЛЯРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до му́ляр. [Антоніо:] 3 конечності бере артист роботу, яку прийдеться. Навіть Аполлон узявся раз до мулярської праці (Л. Укр., III, 1952, 114); // Признач. для праці муляра. Попервах було особливо важко. Мулярські лопатки не тримались у руках, які звикли до пензля (Роб. газ., 9.1 1966, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 825.

Муля́рський, а, е. Каменщицкій. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 454.