МУЛЬТИПЛІКА́ЦІЯ, ї, ж. Особливий вид кінознімання, об’єктом якого є серія малюнків або об’ємних фігур, що зображують послідовні фази руху й на екрані створюють ілюзію руху нерухомих об’єктів. Мав рацію геніальний кінематографіст Чарльз Спенсер Чаплін, який більше тридцяти років тому назвав мультиплікацію найбільш цікавим, найбільш вільним та найбільш кінематографічним видом кіно (Рад. Укр., 28.УІ 1967, 3); // Об’єкт такого знімання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 826.