МУЛКИ́Й, а́, е́. Покритий мулом, на поверхні якого є мул. Сахно.. мало не по коліна вгрузла у мулке днище озера (Смолич, І, 1958, 99); Ми стояли на мулкому, порослому рогозою березі (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 825.

Мулки́й, а́, е́

1) Илистый.

2) — брус. Мягкій точильный камень. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 454.