МРУ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся; наказ, сп. мружся; недок. Мружити очі; жмуритися. Сонце б’є їй в очі, вона мружиться і сміється (Гончар, III, 1959, 121); У печі тріскотіли дрова, кіт мружився на вогонь, горбом вигинав спину (Донч., III, 1956, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 817.