МОЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.

1. Те саме, що вмоча́ти¹. А не хочеш — вибачай: ложечки не мочай (Сл. Гр.); Біла пара хмарою звилась над горщиком, а старі, присунувшись близенько до нього, руками вихоплювали гарячу бараболю і, мочаючи в сіль, їли… (Коцюб., І, 1955, 87).

2. спец. Виготовляти щось, занурюючи в розчин, рідину. Мочати свічки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 814.

Моча́ти, ча́ю, єш, гл. Мокать. А не хочеш — вибачай: ложечки не мочай. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 450.