МОЦА́К, а, ч., розм. Те саме, що сила́ч. Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк! Хто з плеч зірве його додолу, Хай буде той уже моцак (Греб., І, 1957, 60); [Сироватка:] Ну й дівка. Моцак. [Півень:] У мене вдалася (Мик., І, 1957, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 814.

Моца́к, ка́ и моца́ка, ки, м.

1) Силачъ, крѣпышъ. Там парубок моцака, ніхто його не зборе. Черниг. г.

2) Крѣпкое яйцо, битокъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 450.