МОХОВИ́ТИЙ, а, е. Який поріс мохом. На лану: Без могили, без хреста. Без усяких буде написів Моховитая плита (Крим., Вибр., 1965, 83); Він.. нахилився й поглянув на себе в люстерко води, яка набігла в низину по моховитому спаду (Ю. Янов., II, 1954, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 814.

Мохови́тий, а, е. Обросшій мхомъ. Вх. Уг. 252.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 450.