МОТО́РНО. Присл. до мото́рний². Візник моторно виплигнув із саней (Граб., III, 1960, 92); Снують вони [бджоли] по квітах, перелазять моторно з однієї квітки на другу, щоб швидше набрати меду (Коп., Як вони.., 1961, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 813.

Мото́рно нар. Проворно, бойко, живо. Ум. Моторненько.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 449.