МОТОРИЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до моторизува́ти; // у знач. прикм. Оснащений автомототранспортом (про військо). В темряві теплої серпневої ночі рушив далі до Дніпра моторизований полк (Собко, Вогонь… 1947, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 812.