МОТО́Р, а, ч. Машина, що перетворює різні види енергії на механічну; двигун (у 1 знач.). З поля, коли прислухаєшся, долітав вуркотання мотора (Панч, В дорозі, 1959, 233); Глущук з Багатирем обходив усе артільне господарство і всюди бачив..: мотори рухали зерноочисні машини, каміння млина, крутили січкарню, доїли корів і підсмажували сало (Чорн., Потік.., 1956, 203); * Образно. Противниця моя, .. чи не була вона мотором і мого в тій хвилі сильного внутрішнього зворушення? (Коб., III, 1956, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 812.