МОТОВИ́ЛО, а, с.

1. Знаряддя, пристосування для змотування пряжі, шовку тощо. Одного дня по обіді Мотря витягла з своєї скрині десять товстих починків, взяла мотовило й хотіла мотати (Н.-Лев., II, 1956, 296); Христя снувала на мотовило найтоншу пряжу з шпульки, одлічувала чисниці, пасма і перев’язувала їх десятчаною ниткою (Іщук, Вербівчани, 1961, 243).

2. техн. Машина для змотування прокатного матеріалу (стрічок, дроту, бляхи тощо) в рулони.

3. Частина жниварки або комбайна, що нахиляє до різального апарата стебла трави, злаків та укладає їх на транспортер. Для нахиляння трави косарка обладнана 6-планчастим двосекційним мотовилом (Механ. і елек-триф.., 1953, 141); Ніна не могла відірвати очей від величезної машини, що повільно пливла полем, розмахуючи мотовилами, залишаючи за собою купи соломи (Коп., Земля.., 1957, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 811.

Мотови́ло, ла, с.

1) Снарядъ для наматыванія нитокъ съ веретена. Представляетъ изъ себя палку, развдвоенную въ видѣ вилокъ на одномъ концѣ, а другой, болѣе толстый, конецъ оканчивается перекладиной. Вас. 201. Чуб. VII. 410. Гол. Од. 36. Части: палка — держівно, раздвоеніе — вилиці з ріжками (ріжки. Конст. у.), перекладина — вилок (перехрестя. Констан. у.). Шух. І. 150. Накупив веретен, нема мотовила. Чуб.

2) Названіе вола, имѣющаго привычку мотать головою во время запряганія. КС. 1898. VII. 47. Ум. Мотови́льце, мотови́лечко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 449.

мотови́ло (зменшене — мотови́льце, зменшено-пестливе — мотови́лечко) —

1) старовинне зна­ряддя, пристосування для змоту­вання пряжі, шовку тощо; стано­вить собою палицю, роздвоєну у вигляді вил на одному кінці; дру­гий, товщий, кінець закінчується перекладиною. Накупив веретен, нема мотовила (П. Чубинський); Як багато мотовил, деякі на комору закинь (приказка);

2) мотови́льце — також рід писанки.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 378.