МОТИ́ЛЬ, я́, ч.

1. Яскраво-червона личинка комара-дзвонарика, що є цінним кормом для риб; смикунчик.

2. діал. Метелик (у 1 знач.). Великий мотиль літав плавучим, кокетним польотом (Коб., II, 1956, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 811.

Моти́ль, ля, м. Мотылекъ. Швидкий, як мотиль. Ном. № 5757. Щось у тебе буде: хоч мотиль, хоч бабка. Ном. № 9232.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 449.