МОТИВО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мотивува́ти. Мета, на досягнення якої спрямована діяльність людини, завжди чимсь мотивована (Рад. психол. наука… 1958, 321).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 810.