МОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. мота́ти 1, 2, 5 і мота́тися 1 — 3. Враз почав [Коська] спритно-спритно перебирати руками. Я забув про те, що в моїх руках така ж волосінь — ждав, що воно вийде з Косьчиного мотання (Збан., Мор. чайка, 1959, 67); Безперервне мотання з місця на місце.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 809.