МОСТИ́НА, и, ж. Одна з дощок підлоги, мосту. Раз у суботу — тоді мені пішов сімнадцятий рік — мати мене замкнула, а я підняла мостину та й вилізла з-під комори (Стор., І, 1957, 92); 3 класу подуло свіжим холодком — сьогодні мили мостини (Вас., І, 1959, 219); Через міст тягнуться підводи, вантажні машини.. Під бородатими копитами битюга глухо гудуть мостини (Панч, На калин. мості, 1965, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 808.