МОРІ́Г, ро́гу, ч. Густа молода трава; мурава. Моріг зелений перерізується посередині.. стежкою (Коцюб., 1,1955,458); Тихая долина. Моріг зелененький. Я стояла й визирала. Чи не йде миленький (Крим., Вибр., 1965, 50); Врешті всі ми вдяглись і сиділи на теплім морогу над кручею річки (Досв., Вибр., 1959, 48); * У порівн. За час перебування в санаторії відросло на голові густе, як моріг, .. волосся (Збан., Сеспель, 1961, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 803.

Морі́г, рогу, м. Мурава, трава. На двір, паняночки, на двір, на зелений моріг. Гол. IV. 194. На морозі добре лежати. Н. Вол. у. В темному лузі моріг зелененький, на морогу явір височенький. Н. п. Ум. Моріжок. (Вівця) прожогом почесала з шляху до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці. Мир. ХРВ. 39.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 445.

морі́г = мурі́г = мурава́ = мурави́ця (зменшені — моріжо́к, муріжо́к; мура́вка, зменшено-пестливі — мура́вочка, мура́вонька) — густа, мо­лода трава; опоетизований у на­родній творчості; див. ще трава́ 2. У теплому лузі моріг зелененький (піс­ня); Тихая долина, моріг зеленень­кий. Я стояла й визирала, чи не йде миленький (А. Кримський); Широ­кий двір зеленіє моріжком (М. Ко­цюбинський); Зелений, як муріг (М. Номис); Прикрив ноги осокою, накрив очі муравою, жовте тіло ракитою (П. кубинський); Ой стеж­ка да маленькая, муравочка зеле­ненькая (А. Метлинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 376.