МОРЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до моря́к. Я пройдусь бочком. Притупну зненацька. Ех, яблучко, Пісенька моряцька (Забашта, Пісня.., 1961, 96); Безліч різних приповідок ходило про них по Чорномор’ю, звеселяючи моряцькі компанії (Гончар, Тронка, 1963, 150); // Признач. для моряків. Він був у старому моряцькому одязі (Бойч., Молодість, 1949, 104); Моряцький картуз; // Власт. морякам. І ось вже трапом з моряцькою спритністю легко збігав Бутаков, а за ним — штурман По-спелов (Тулуб, В степу.., 1964, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 807.