МОРЩИ́НА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що змо́ршка¹. Тілько [тільки] очі, незвичайно блискучі, лице, незвичайно бліде, і свіжі, глибокі морщини на чолі свідчили про те, що думка його працювала з великою натугою (Фр., V, 1951, 417).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 807.

Мо́рщина, ни, ж. Морщина. МВ. ІІ. 43. Ум. Мо́рщинка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 446.