МОРФЕ́МА, и, ж., лінгв. Найменша значуща частина слова (корінь, суфікс, префікс, флексія), що складається з однієї або кількох фонем. Домінуючою в давньому українському письменстві була так звана книжна мова, що являла собою суміш старослов’янських елементів, лексем і морфем української народної мови, полонізмів, латинізмів тощо (Рад. літ-во, 3, 1962, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 806.