МОРТИ́РА, и, ж., заст. Артилерійська гармата з коротким дулом для ведення навісного вогню по закритих та горизонтальних цілях. Замок був озброєний .. гаківницями і важкими мортирами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 806.

Морти́ра, ри, ж. Мортира. Мортира бомбова. К. Досв. 233.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 446.